Буяльський Віталій Казимирович
 | ||||||||||||||||||||||||||
.jpg) | ||||||||||||||||||||||||||
| Особисті дані | ||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Повне ім'я | Віталій Казимирович Буяльський | |||||||||||||||||||||||||
| Народження | 6 січня 1993 (31 рік) | |||||||||||||||||||||||||
| Калинівка, Вінницька область, Україна | ||||||||||||||||||||||||||
| Зріст | 170 см | |||||||||||||||||||||||||
| Вага | 61 кг | |||||||||||||||||||||||||
| Прізвисько | Малий, Буяла, Птєнчік, Буя | |||||||||||||||||||||||||
| Громадянство |  Україна
| |||||||||||||||||||||||||
| Позиція | півзахисник | |||||||||||||||||||||||||
| Інформація про клуб | ||||||||||||||||||||||||||
| Поточний клуб | «Динамо» (Київ)
| |||||||||||||||||||||||||
| Номер | 29 | |||||||||||||||||||||||||
| Юнацькі клуби | ||||||||||||||||||||||||||
| 2006—2010 | «РВУФК» (Київ)
| |||||||||||||||||||||||||
| Професіональні клуби* | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
| Національна збірна** | ||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||
|
* Ігри та голи за професіональні клуби | ||||||||||||||||||||||||||
|
** Інформацію про ігри та голи за національну збірну | ||||||||||||||||||||||||||
Віта́лій Казими́рович Буя́льський (нар. 6 січня 1993, Калинівка, Вінницька область, Україна) — український футболіст, півзахисник та капітан київського «Динамо».
Футболом Віталій захопився в шість років і батьки записали його в місцеву секцію, якою керував Валерій Якович Катальчук.
У 12 років Буяльського зарахували до спортінтернату міста Броварів, де потрапив у одну групу з Бадрі Акубардією. Спочатку мав труднощі та навіть хотів покинути навчання, але на допомогу молодому футболістові прийшов перший тренер, який переконав Віталія не покидати навчання.
У київське «Динамо» запросили у віці 16 років. Пройшовши період адаптації і засвоївши стиль динамівського футболу, 8 липня 2010 року дебютував у молодіжній першості у матчі з «Оболонню». Віталій вийшов у другому таймі за переможного рахунку, але в підсумку «Динамо» поступилося 1:2. Незважаючи на це, тренер повідомив, що дебют футболіста виявився доволі успішним.
За основний склад київського «Динамо» дебютував 21 вересня 2011 року, вийшовши на заміну за 5 хвилин до закінчення основного часу в матчі 1/16 Кубка України з футболу проти кременчуцького «Кременя» (3:2).
В інтерв'ю 28 грудня того ж року Ігор Суркіс заявив, що на зимові збори разом з основним складом поїде Віталій Буяльський та ще декілька молодих футболістів київського «Динамо»[1], а у лютому 2012 року Віталій продовжив контракт з київським «Динамо» до 31 грудня 2016 року[2].
Проте надалі футболіст продовжував виступати виключно за молодіжну команду «Динамо», ставши згодом її капітаном.
6 травня 2013 року молодь «Динамо» розгромила однолітків з «Шахтаря» з рахунком 8:2, а три голи забив Буяльський. Відразу після цього він був викликаний головним тренером Олегом Блохіним на підготовку до гри 23-го туру чемпіонату України проти «гірників»[3]. Щоправда, в тому матчі футболіст так і не зіграв, просидівши, як і в кількох наступних матчах, всю гру на лавці запасних.
В Прем'єр-лізі дебютував 26 травня 2013 року у матчі останнього туру чемпіонату України проти запорізького «Металурга» (3:0), в якому Буяльський вийшов у старті і в перерві був замінений на Адміра Мехмеді[4].
В липні 2013 року разом з одноклубниками Сергієм Люлькою та Євгеном Морозенком був відданий в оренду до кінця року в ужгородську «Говерлу»[5]. У «Говерлі» Буяльський відіграв 20 матчів чемпіонату України, забивши 3 голи і зробивши 6 гольових передач[6].
26 лютого 2015 року в матчі-відповіді 1/16 фіналу Ліги Європи проти французького «Генгама» забив перший гол в офіційних матчах за «Динамо», внісши свій внесок у перемогу з рахунком 3:1. Трьома днями пізніше він вперше забив за «Динамо» в чемпіонаті, у ворота «Металіста» з Харкова. В тому ж 2015 році зіграв за «Динамо» і в Лізі чемпіонів, де на останніх хвилинах здобув важливу нічию у матчі з Порту, уразивши ворота легендарного воротаря Ікера Касільяса[7]. А також у наступних стадіях забив гол у ворота іншого одного з найкращих воротарів світу того часу — Джо Гарта.
21 липня 2018 року Буяльський забив єдиний гол у грі, коли «Динамо» перемогло донецький «Шахтар» у Суперкубку України-2018[8].
У лютому 2021 року Буяльський забив в обох матчах 1/16 фіналу Ліги Європи УЄФА «Динамо» проти бельгійського «Брюгге», в результаті чого команда здобула перемогу з загальним рахунком 2:1 і вийшла в 1/8 фіналу[9]. У квітні 2021 року Буяльський забив свій перший гол у Кубку України, коли «Динамо» перемогло у півфіналі «Агробізнес» з рахунком 3:0[10]. Зрештою «Динамо» перемогло луганську «Зорю» у фіналі, вигравши таким чином у тому сезоні чемпіонат і кубок країни[11].
1 травня 2021 року в матчі 24-го туру УПЛ проти «Ворскли» (5:1) оформив свій перший у кар'єрі хет-трик, при чому всі голи були забиті в першому таймі[12][13].
1 червня 2021 року підписав новий контракт з «Динамо» терміном на чотири роки. Нова угода розрахована до літа 2025 року[14]. 2 липня 2021 був визнаний найкращим гравцем УПЛ за підсумками сезону 2020/21[15], а нагороду отримав 22 вересня перед початком матчу за Суперкубок України-2021[16].
19 вересня 2023 року, вийшовши у складі «Динамо» в грі проти «Ворскли», Буяльський провів за рідну команду свій 300-й матч в офіційних турнірах, ставши 26-м гравцем у історії «синьо-білих», який досяг цього показника[17]. А вже у наступному матчі, 23 вересня, він забив з пенальті гол у ворота ЛНЗ (4:2), який став для нього 50-м в чемпіонатах України у формі рідної команди. Завдяки цьому Буяльський став лише 10-м гравцем в історії клубу, якій досяг цього бомбардирського результату[18]. 26 листопада 2023 року в матчі проти львівського «Руху» (2:0) капітан киян провів 200-ту гру в чемпіонаті України за команду, ставши лише 11-м гравцем, який у складі «синьо-білих» досяг цього показника[19].
З 2010 року викликався до лав юнацької збірної України.
На початку 2011 року на «Меморіалі Гранаткіна», який проходив у Санкт-Петербурзі, Буяльський забив три голи в чотирьох матчах. Два з них у матчі за третє місце, в якому збірна України, складена з гравців 1993 р.н., переграла однолітків із Росії. Спочатку динамівець вивів українців уперед, потужно пробивши з району 11-метрової позначки після скидки Івана Луканюка, а незабаром виступив наконечником у контратаці, організованій разом із Єрмаченком. У результаті Віталія було визнано найкращим гравцем матчу.
З 2012 року виступав за молодіжну збірну України.
У травні 2016 року головний тренер збірної України Михайло Фоменко включив Буяльського в резервну заявку на чемпіонат Європи 2016 року[20]. 6 жовтня 2017 року Віталій дебютував у збірній України у грі проти Косово (2:0)[21].
Статистичні дані наведено станом на 25 травня 2024 року
| Сезон | Команда | Чемпіонат | Кубок | Єврокубки | Інші кубки | Всього | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Змаг. | Матчі | Голи | Змаг. | Матчі | Голи | Змаг. | Матчі | Голи | Змаг. | Матчі | Голи | Матчі | Голи | ||
| 2011—2012 | «Динамо» К |
ПЛ | 0 | 0 | КУ | 1 | 0 | ЛЄ | 0 | 0 | СКУ | 0 | 0 | 1 | 0 |
| 2012—2013 | ПЛ | 1 | 0 | КУ | 0 | 0 | ЛЄ / ЛЧ | 0 | 0 | — | — | — | 1 | 0 | |
| 2014—2015 | ПЛ | 11 | 2 | КУ | 5 | 0 | ЛЄ | 7 | 1 | СКУ | 0 | 0 | 23 | 3 | |
| 2015—2016 | ПЛ | 18 | 2 | КУ | 3 | 0 | ЛЧ | 7 | 2 | СКУ | 0 | 0 | 28 | 4 | |
| 2016—2017 | ПЛ | 21 | 1 | КУ | 2 | 0 | ЛЧ | 4 | 1 | СКУ | 1 | 0 | 28 | 2 | |
| 2017—2018 | ПЛ | 26 | 4 | КУ | 2 | 0 | ЛЧ / ЛЄ | 2+11 | 0+2 | СКУ | 1 | 0 | 42 | 6 | |
| 2018—2019 | ПЛ | 22 | 3 | КУ | 2 | 0 | ЛЧ / ЛЄ | 4+7 | 0+2 | СКУ | 1 | 1 | 36 | 6 | |
| 2019—2020 | ПЛ | 27 | 9 | КУ | 3 | 0 | ЛЧ / ЛЄ | 2+6 | 1+1 | СКУ | 1 | 0 | 39 | 10 | |
| 2020—2021 | ПЛ | 20 | 5 | КУ | 3 | 1 | ЛЧ / ЛЄ | 7+4 | 1+2 | СКУ | 1 | 0 | 35 | 9 | |
| 2021—2022 | ПЛ | 16 | 9 | КУ | 0 | 0 | ЛЧ | 5 | 0 | СКУ | 1 | 0 | 22 | 9 | |
| 2022—2023 | ПЛ | 27 | 12 | — | — | — | ЛЧ / ЛЄ | 6+6 | 1+0 | — | — | — | 39 | 13 | |
| 2023—2024 | ПЛ | 23 | 10 | КУ | 1 | 0 | ЛК | 4 | 0 | — | — | — | 28 | 10 | |
| Всього в «Динамо» | 212 | 57 | 22 | 1 | 80 | 14 | 6 | 1 | 320 | 73 | |||||
| 2013—2014 | «Говерла» |
ПЛ | 20 | 3 | КУ | 0 | 0 | — | — | — | — | — | — | 20 | 3 |
| Всього в «Говерлі» | 20 | 3 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 0 | 20 | 3 | |||||
| Всього за кар'єру | 232 | 60 | 22 | 1 | 80 | 14 | 6 | 1 | 340 | 75 | |||||
| № | Дата | Суперник | Гол | Рахунок (поле) |
|---|---|---|---|---|
| 1-й | 01.03.2015 | Металіст (Харків) | 79’ | 3:0 (д) |
| 10-й | 02.03.2019 | Десна (Чернігів) | 68’ | 2:1 (г) |
| 20-й | 07.06.2020 | Олександрія | 83’ | 5:1 (д) |
| 30-й | 22.08.2021 | Десна (Чернігів) | 56’ | 4:0 (д) |
| 40-й | 23.10.2022 | Ворскла (Полтава) | 33’ | 1:1 (д) |
| 50-й | 23.09.2023 | ЛНЗ | 77’ | 4:2 (г) |
Статистичні дані наведено станом на 12 вересня 2023 року
Україна
| Дата | Місто | Господарі | Результат | Гості | Турнір | Голи | Примітки |
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 06-10-2017 | Шкодер | Косово  |
0 – 2 | Україна |
Відбір до ЧС 2018 | - |  88'
|
| 23-03-2018 | Марбелья | Саудівська Аравія  |
1 – 1 | Україна |
товариський матч | - | 46'
|
| 27-03-2018 | Льєж | Японія  |
2 – 1 | Україна |
товариський матч | - | 61'
|
| 20-11-2018 | Анталія | Туреччина  |
0 – 0 | Україна |
товариський матч | - | 83'
|
| 22-03-2019 | Лісабон | Португалія  |
0 – 0 | Україна |
Відбір до ЧЄ 2020 | - | 87'
|
| 25-03-2019 | Люксембург | Люксембург  |
1 – 2 | Україна |
Відбір до ЧЄ 2020 | - | 87'
|
| 10-09-2019 | Дніпро | Україна |
2 – 2 |  Нігерія |
товариський матч | - | 67'
|
| 14-11-2019 | Запоріжжя | Україна |
1 – 0 |  Естонія |
товариський матч | - | 46'
|
| 01-09-2021 | Нур-Султан | Казахстан  |
2 – 2 | Україна |
Відбір до ЧС 2022 | - |  59'
|
| 26-03-2023 | Лондон | Англія  |
2 – 0 | Україна |
Відбір до ЧЄ 2024 | - | 61'
|
| 19-06-2023 | Трнава | Україна |
1 – 0 |  Мальта |
Відбір до ЧЄ 2024 | - | 63'
|
| 09-09-2023 | Вроцлав | Україна |
1 – 1 | Англія |
Відбір до ЧЄ 2024 | - | 76'
|
| 12-09-2023 | Мілан | Італія  |
2 – 1 | Україна |
Відбір до ЧЄ 2024 | - | 75'
|
| Усього | Матчів | 13 | Голів | 0 |
- Чемпіон України (3): 2014/15, 2015/16, 2020/21
- Володар Кубка України (3): 2014/15, 2019/20, 2020/21
- Володар Суперкубка України (4): 2016, 2018, 2019, 2020
- ↑ Суркис: Покупать будем, а вот по продаже игроков пока предложений нет [Архівовано 8 січня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ Буяльський продовжив контракт до 2016 року. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 19 червня 2012.
- ↑ Блохін викликав до першої команди автора хет-трику у ворота молоді «Шахтаря»
- ↑ Динамо напоследок разбило Металлург З. Архів оригіналу за 7 червня 2013. Процитовано 27 травня 2013.
- ↑ Официально: Динамо сдало Говерле в аренду трех игроков. Архів оригіналу за 15 липня 2013. Процитовано 20 липня 2013.
- ↑ Віталій Буяльський 2013/2014 (рос.).
- ↑ Dynamo Kyiv salvage late draw after Vincent Aboubakar double for Porto. The Guardian. 16 вересня 2015. Процитовано 21 вересня 2023.
- ↑ Динамо — володар Суперкубка України-2018. www.upl.ua (укр.). Процитовано 21 вересня 2023.
- ↑ Club Brugge-Dynamo Kyiv line-ups | UEFA Europa League 2020/21. UEFA.com (англ.). Процитовано 21 вересня 2023.
- ↑ Кубок України. «Динамо» перемогло «Агробізнес» та зіграє у фіналі турніру увісімнадцяте - Офіційний сайт Української асоціацїї футболу. uaf.ua (укр.). Процитовано 21 вересня 2023.
- ↑ Кубок України-2020/2021. У фіналі «Динамо» перемогло «Зорю» в додатковий час та стало 13-разовим володарем трофея - Офіційний сайт Української асоціації футболу. uaf.ua. 13 травня 2021. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 21 вересня 2023.
- ↑ Первый хет-трик Виталия Буяльского. fcdynamo.kiev.ua (рос.). «Динамо» (Київ). 1.05.2021. Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 2021-05-1.
- ↑ «Ворскла» — «Динамо» — 1:5 (укр.). УПЛ. 1.05.2021. Архів оригіналу за 1 травня 2021. Процитовано 2021-05-1.
- ↑ Динамо продовжило контракт з лідером команди. www.unian.ua (укр.). Процитовано 21 вересня 2023.
- ↑ Буяльський, Бущан, Трубін, Забарний, Луческу і Монзуль — лауреати сезону! (укр.). УПЛ. 2 липня 2021. Архів оригіналу за 13 травня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
- ↑ Суперкубок Украины. «Шахтер» – «Динамо» – 3:0. Отчет о матче (рос.). «Динамо» (Київ). 22 вересня 2021. Архів оригіналу за 25 вересня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
- ↑ Віталій Буяльський – 26-й гвардієць в історії «Динамо». www.upl.ua (укр.). Процитовано 21 вересня 2023.
- ↑ Віталій Буяльский: 50 голів в УПЛ та місце у топ-10 - ФK «Динамо» Київ. Офіційний сайт. fcdynamo.com (укр.). Процитовано 24 вересня 2023.
- ↑ Буяльський провів 200-й матч за "Динамо" в чемпіонаті України | Dynamomania.com. www.dynamomania.com (укр.). Процитовано 26 листопада 2023.
- ↑ збірна України: у попередній заявці — 26 осіб; ще 6 — у резерві. Архів оригіналу за 31 жовтня 2016. Процитовано 12 липня 2020.
- ↑ Kosovo v Ukraine 0:2, football match 6 October 2017. eu-football.info (англ.). Архів оригіналу за 19 червня 2020. Процитовано 15 червня 2019.
- ↑ ЛНЗ - «Динамо» 2:4: числа та факти - ФК «Динамо» Київ. Офіційний сайт. fcdynamo.com (укр.). Процитовано 24 вересня 2023.
- Профіль футболіста на офіційному сайті Української Прем'єр-ліги
- Статистика виступів в Україні на офіційному сайті УАФ
- Візитка на офіційному сайті Української Прем'єр-ліги (архівна версія)
- Буяльський Віталій Казимирович на сайті transfermarkt.com (англ.)
- Профіль футболіста на сайті soccerway.com (англ.) (нім.)
- Буяльський Віталій Казимирович на сайті National-Football-Teams.com (англ.)
- Профіль на Topforward [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)
 | |
|---|---|
| Спорт | allplayers.in.ua · Ас · DynamoMania.com · eu-football.info · FBref · Footballdatabase.eu · FootballFacts.ru · Kicker.de · L'Équipe · National-Football-Teams.com · PlaymakerStats.com · Soccerway · Sportbox.ru · Transfermarkt.de · worldfootball.net · Українська асоціація футболу · Українська «Прем'єр-ліга» |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |